День гідності та свободи

Шановні читачі. Сьогодні знакове свято новітньої історії України – День Гідності та Свободи — свято в Україні, що відзначається щороку 21 листопада на честь початку цього дня двох революцій: Помаранчевої революції (2004 року) та Революції Гідності (2013 року). 
Встановлене «з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року – лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору…» згідно з указом Президента України Петра Порошенка № 872/2014 «Про День Гідності та Свободи» від 13 листопада 2014 року.

У 2013 році повним ходом йшла підготовка до підписання Угоди про асоціацію Україна – ЄС, яке мало відбутися 28-29  листопада на саміті Східного партнерства у Вільнюсі. В Європі будь-яка людина вважається найбільшою соціальною цінністю. Поняття гідності вживається в законодавствах багатьох країн та в міжнародному праві. У Цивільному кодексі України також 201-ша стаття визнала гідність особистим немайновим благом; пункти 1,2 297-ї статті задекларовали право на повагу і недоторканність «гідності та честі» фізичних осіб; третій пункт 297-ї статті зафіксував право фізичних осіб звернутися до суду з позовом про захист їх гідності та честі; 23-тя стаття визнала приниження «честі та гідності фізичної особи» моральною шкодою, яка підлягає відшкодуванню.
Гідність – це поняття моральної свідомості, яка виражає уявлення про цінність усякої людини, як моральної особистості, а також категорія етики, яка означає особливе моральне ставлення людини до самої себе, і ставлення до неї з боку суспільства, у якому визнається цінність особистості. Але з реальним використання такого права в Україні не все так однозначно.
Євростандарти рівня життя їх громадян також вище всяких похвал, Тому більшість людей в Україні підтримували такий шлях подальшого розвитку України.
В останній момент ЄЕС відмовилась надавати кошти на модернізацію української економіки під євро стандарт. Це спонукало уряд Миколи Азарова 21 листопада 2013 року зупинити підготовку до євроінтеграції.
21 листопада 2013 року Віктор Янукович і його оточення раптово вирішили, що Україні в Європі робити нічого. Того ж дня оприлюднили заяву уряду Азарова, яка припинила підготовку до Угоди асоціації України з Євросоюзом. Натомість митний союз із Росією — мав стати новим старим орієнтиром.
Це рішення викликало обурення мільйонів українців, які вийшли з протестами спочатку на вулиці Києва, а потім й інших міст України.
Увечері 21 листопада кияни самоорганізовувалися через соцмережі на Майдані Незалежності. Перша акція протесту розпочалася о 22:00 год. Понад півтори тисячі учасників мітингу розгорнули українську і європейську символіки, прапори й заспівали гімн України. На Майдан вийшли студенти, журналісти, активісти, опозиційні до злочинної влади політики.
Євроінтеграційні гасла дали безперервному мітингу назву Євромайдан. Перетворившись на проєкт повного оновлення державної системи, його нарекли Революцією Гідності. Вона стала наймасштабнішою подією в новітній історії України і логічним продовженням обстоювання прав людини та громадянина.
Вночі 30 листопада на вулиці продовжували залишатися кілька сотень активістів, переважно студентів. Їх жорстоко розігнала міліція і підрозділи «Беркута», у відповідь на що 1 грудня в центр Києва з’їхалися сотні тисяч люду. Міліцейське свавілля скликало українців, обурених корупцією, узурпацією влади, політикою русифікації та зближення з Росією.
Після жорстокого побиття молоді силовиками на головній площі країни, протестний рух перетворився на тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму. Кампанії солідарності й підтримки українських мітингарів пройшли у понад 20 країнах. Найбільші відбулися у різних містах Канади, США, Німеччини, Польщі, Великобританії, Італії, Франції, Бельгії, Литви.
Рівно місяць влада намагалася зачистити центр Києва від протестувальників. Для власного захисту ті застосували палаючі шини, «коктейлі Молотова» і бруківку… Розпочалися розстріли…
Перші загиблі з’явилися 19 січня. Їх було 5. Далі більше. 18-20 лютого під час Революції Гідності протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого апогею – загинуло 77 людей з обох боків. Сьогодні невідомо, хто розстрілював і мітингувальників, і силовиків. Це робила якась третя сила.
Пізно увечері 20 лютого 2014 року В. Янукович дав розпорядження про відвід спецпідрозділів «Беркут», і оголосив цей день Днем жалоби за Небесною сотнею.
21 лютого 2014 року Україна прощалася із загиблими на Майдані героями України.​ Цього дня офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Їх у жалобних промовах назвали «Небесною Сотнею».
У ніч на 22 лютого 2014 року Янукович втік до Росії.
День пам’яті Героїв Небесної Сотні відзначається щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні».
За офіційними даними в ході Революції гідності зими 2013-2014 років загинуло 108 людей, більше 2 тисяч отримали поранення. Окрім українців, жертвами режиму Януковича стали білоруси, вірмени та грузини. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську Незалежність – до Небесної Сотні. 104-м Героям Небесної Сотні Президент України Петро Порошенко посмертно присвоїв звання Героїв України, а троє іноземців (громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані) посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.
Після трагедії початку неоголошеної війни Росії проти України, окупації «братнім російським народом» Кримського півострова і декількох обласних центрів на сході України, відповідно до Указу Президента України Петра Порошенка № 872/2014 від 13-го листопада 2014-го року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддаючи належне шанування патріотизму і мужності громадян, які восени 2004-го року і в листопаді 2013 - лютому 2014 стали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів Української держави та її європейського вибору, святковий День отримав нове дихання.
Українці відстояли національні інтереси та європейський вибір країни й визначили цивілізаційний шлях для майбутніх поколінь. Своєю непохитністю і самопожертвою Герої Майдану заслужили всенародну шану та повагу. Євромайдан домігся втечі диктатора й відставки уряду. Після виборів Україна обрала європейський вектор розвитку — стала асоційованим членом ЄС, громадяни отримали право безвізового в’їзду в Євросоюз, внаслідок зони вільної торгівлі з ЄС товарообіг із країнами Європи зростає.
Ми маємо пам’ятати цей день тому, що втрачаючи пам’ять про Майдан, ми ризикуємо отримати реванш, який знищить завоювання Революції Гідності.
Наш шлях до Європи — незворотний!
Революція Гідності виявилася надзвичайно трансформаційним і драматичним рухом для України. Майдан постав важливою історичною подією, яка глибоко вплинула на політику не лише в Європі, а й в глобальному масштабі. Він твердо спрямував Україну на шлях до Європи, спричинив війну із сусідкою-агресором Росією, призвів до відновлення холодної війни між Російською Федерацією й Заходом. Однак нам варто пам’ятати: обраний українським народом шлях увечері 21 листопада 2013 року хоч важкий, проте незворотний. Він — триває донині…