Надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю

Законом України „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” передбачено виплату державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, механізм якої визначено Порядком надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров’я України від 30.04.2002 № 226/293/169 (далі - Порядок).
Крім того, до державної соціальної допомоги може бути призначена надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю віком до 18 років одному з батьків, усиновителів, опікуну, піклувальнику, які не працюють, не навчаються (крім заочної форми навчання), не проходять службу, не займають виборну посаду, перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, у відпустці без збереження заробітної плати, у разі якщо дитина з інвалідністю потребує домашнього догляду, при умові фактичного догляду за нею.

Одному з батьків, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу, усиновителів, опікуну, піклувальнику надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю підгрупи А, а також одинокій матері (одинокому батьку) призначається незалежно від факту роботи, навчання, служби.
В той же час пунктом 3.13 Порядку (до набуття чинності наказу Мінсоцполітики, Мінфіну, МОЗ від 25.11.2016 №1431/1033/1288) передбачалось, що фізична особа-підприємець щоквартально подає довідку про відсутність доходів від зайняття підприємницькою діяльністю. У разі її неподання виплата надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю припиняється.
Тобто надбавка на догляд за дитиною з інвалідністю призначалась фізичним особам-підприємцям, які звітували органу державної податкової служби про відсутність доходів від зайняття підприємницькою діяльністю.
Дана норма була актуальною, оскільки фізичні особи — підприємці, відповідно до Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон) (до набуття чинності Законом 6 грудня 2016 року № 1774-УІІІ) мали право сплачувати єдиний внесок при відсутності доходів, але не зобов’язані були це робити. Відтак, ті хто не сплачували внески, не являлися застрахованими особами і прирівнювалися до непрацюючих осіб, які мають право на надбавку на догляд.
 Разом із тим, Верховна Рада України 6 грудня 2016 року прийняла Закон України № 1774-УІІІ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, яким встановила, що з 01 січня 2017 року у разі якщо фізичними особами-підприємцями, в тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час, Законом передбачено, що від сплати єдиного внеску звільняються фізичні особи-підприємці, які є особами з інвалідністю або пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно фізичні особи-підприємці (крім фізичних осіб-підприємців, які є особами з інвалідністю або пенсіонерами за віком та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, а також добровільно не сплачують єдиний внесок) з 01 січня 2017 року втратили право на отримання надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю, оскільки вони, сплачуючи внески, отримали статус застрахованих осіб.

 

Категорії статті РДА: