Прояви домашнього насильства та насильства за ознакою статі

07 січня2018 року набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від07.12.2017 № 2229-VIII ( далі - Закон), прийнятий   у рамках реалізаціїНаціональної стратегії у сфері прав людини,затвердженої Указом Президента України від 25.08. 2015 року № 501/2015 з метою протидії дискримінації за ґендерною ознакою, імплементації міжнародних стандартів протидії насильству, забезпечення комплексного підходу до запобігання будь-яким формам насильства стосовно жінок, узгодження політики ґендерної рівності та профілактики насильства, розширення коло осіб, які підпадають під дію чинного законодавства а також  запровадження додаткових заходів, спрямованих на створення запобіжних і захисних механізмів боротьби з усіма формами ґендерно зумовленого насильства.
Законом надається визначення терміну «домашнє насильство» та його форм
«Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь»
«Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування,перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру»
 
«Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи»
 «Сексуальне насильство - форма домашнього насильства, що включає будь-які діяння сексуального характеру, вчинені стосовно повнолітньої особи без її згоди або стосовно дитини незалежно від її згоди, або в присутності дитини, примушування до акту сексуального характеру з третьою особою, а також інші правопорушення проти статевої свободи чи статевої недоторканості особи, у тому числі вчинені стосовно дитини або в її присутності»
«Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.»
Законом визначене досить широке коло осіб на яких поширюється дія законодавства   про запобігання та протидію домашньому насильству це подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей);) батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя, а також на інших родичів, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання, а також на суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Законом надається визначення терміну «кривдник» - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі, а також «дитина-кривдник» - особа, яка не досягла 18 років та вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Дзеркально надається визначення і постраждалій від насильства стороні.
 
Особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі визнається Законом, як «постраждала особа»іокремо надане визначення «постраждалої дитини» -як особи, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Постраждала дитинамає всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров’я, інтелектуального та фізичного розвитку,захист прав та інтересів постраждалої дитини, у тому числі звернення до суду, представництво її прав та інтересів у суді, крім батьків та інших законних представників дитини, можуть здійснювати родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, якщо вони не є кривдниками дитини, а також орган опіки та піклування.
Постраждала особа має правонадієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Постраждала особа може звернутись особисто або через свого представника до суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та   отримати повну та вичерпну інформацію   про свої права і соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну допомогу, якими вона може скористатисята безоплатно відповідно до власних потреб отримати   соціальні послуги, медичну, соціальну та психологічну допомогу .
Постраждала особа  відповідно до пункту 13 частини 1  статті 14 ЗаконуУкраїни  «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011№ 3460-VIмає право на  всі види правових послуг,  що охоплюється поняттям безоплатна вторинна правова, а саме: захист, здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами та складення документів процесуального характеру.
Допомога постраждалим особам надається за місцем звернення. При зверненні за захистом свого порушеного права постраждала особа  має право  на вибір спеціаліста за статтю (за можливості)таповагу до честі та гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також конфіденційність інформації особистого характеру та захист персональних даних.
 Постраждала особа може звернутись  до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, а також за відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров’ю.
Ззаяви про видачу обмежувального припису а також  заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб  відповідно до пунктів 12-1 та 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір»
08.07.2011 № 3674-VI  судовий збір не справляється .
 
До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать:
- терміновий заборонний припис стосовно кривдника;
- обмежувальний припис стосовно кривдника;
-взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи;
- направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Терміновий заборонний припис стосовно кривдника- спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров’я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Заходи що можуть міститись у терміновому заборонному приписі:
- зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи;
-заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи;
- заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
Терміновий заборонний припис виноситься строком до 10 діб, за заявою постраждалої особи або за власною ініціативою працівником Національної поліції України за результатами оцінки ризиків. При оцінці ризиків пріоритет надається безпеці постраждалої особи. Зазначена вимога поширюється також на місце спільного проживання (перебування) постраждалої особи та кривдника незалежно від їхніх майнових прав на відповідне житлове приміщення. При цьому працівники   Національної поліції України можуть застосовувати поліцейські заходи примусу для виселення з житлового приміщення кривдника, якщо терміновий заборонний припис передбачає зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, а кривдник відмовляється добровільно його залишити.
Проте якщо терміновий заборонний припис виноситься до дитини-кривдника, яка має спільне місце проживання (перебування) з постраждалою особою заходи щодо зобов’язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи та заборони на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи не застосовуються.
Працівник Національної поліції України зобов’язаний  вручити терміновий заборонний припис кривднику, а постраждалій особі або її представнику його копію.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов’язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи
Обмежувальний припис видається судомза місцем проживання (перебування) постраждалої особи, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу, на строк від одного до шести місяців, та за оцінкою ризиків може бути продовжений на такий самий термін.
Заява  про видачу обмежувального припису може бути подана:
1) особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом;
2) особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків"від 08.09.2005№ 2866-IV;
3) батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом, або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" від 08.09.2005№ 2866-IV;
4) опікуном, органом опіки та піклування в інтересах недієздатної особи, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом , або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків" від 08.09.2005№ 2866-IV.
 До заяви про видачу обмежувального приписудодаються докази, що підтверджують обставини, які свідчать про необхідність видачі судом обмежувального приписуабо клопотання про їх витребування.Судові витрати, пов’язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
З моменту надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду, останній повинен розглянути справу не пізніше 72 годин.
Заходи що можуть міститись у обмежувальному приписі:
- заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;
- усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;
- обмеження спілкування з постраждалою дитиною;
- заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;
- заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Суд приймає рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису, яке приймається на підставі оцінки ризиків. Обмежувальний припис, виданий судом стосовно дитини-кривдника не може обмежувати право проживання (перебування) цієї особи у місці свого постійного проживання (перебування).
Рішення про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню.
Копії повного рішення суду вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні у судовому засіданні, копія рішення суду надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.  Також про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи
Профілактичний облік - здійснення уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України організаційно-практичних заходів щодо контролю за поведінкою кривдника з метою недопущення повторного вчинення домашнього насильства, за дотриманням ним тимчасових обмежень його прав та виконанням обов’язків, покладених на нього у зв’язку із вчиненням домашнього насильства.
Виконання програм для кривдників
Програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків
Кривдник може як відвідувати програму для кривдників за власною ініціативою на добровільній основі так і бути направленим судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року.
Місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування організовують та забезпечують проходження кривдниками таких програм. Виконання програм для кривдників забезпечують фахівці, які пройшли відповідне навчання. У випадку ухилення від проходження програми кривдником суб’єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів.
Виконання програм для дітей-кривдників здійснюється з урахуванням вікових та психологічних особливостей дітей. З метою забезпечення виконання програми дитину-кривдника може бути тимчасово влаштовано до родичів, у сім’ю патронатного вихователя або до спеціальної установи.
 
Законом визначено коло суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та коло їх повноважень.
Міністерство соціальної політики України (Мінсоцполітики) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері запобігання насильству в сім’ї.
До повноважень Мінсоцполітики крім  нормативно-правового регулювання, координації діяльності суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечення розроблення та затвердження типових програм для постраждалих осіб та  кривдників, здійснення методичного забезпечення місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, координація підготовки фахівців покладено обов’язок по забезпеченню створення та функціонування Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, здійснення повноважень держателя цього реєстру(далі - Реєстр).
Реєстр це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, яка ведеться з метою обліку випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, захисту життєво важливих інтересів постраждалих осіб, попередження повторних випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, надання комплексної та своєчасної допомоги постраждалим особам суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі а також координації діяльності цих суб’єктів
  1. До повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері запобігання та протидії домашньому насильству Закон відносить здійснення постійного контролю за своєчасністю та належністю вжиття заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечення здійснення інформаційно-просвітницької діяльності, координацію діяльності суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, та їх взаємодії на регіональному рівн, облік  даних про останніх а також забезпечення підготовки фахівців та методичних для них.
  2. До повноважень районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад у сфері запобігання та протидії домашньому насильству Закон  серед інших відносить забезпечення надання соціальних послуг, інформування постраждалих осіб про права, заходи та соціальні послуги, якими вони можуть скористатися, створення спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, забезпечення їх функціонування та контролю за діяльністю; участь у підготовці фахівців, а також безпосередній  прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, забезпечення застосування заходів для його припинення, надання допомоги постраждалим особам.
Структурними підрозділами місцевих державних адміністрацій, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, є структурні підрозділи з питань сім’ї. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, до повноважень яких належить здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, є виконавчі органи з питань сім’ї.
  1. До повноважень органів опіки та піклування у сфері запобігання та протидії домашньому насильству  серед інших  Закон встановлює :
  • захист прав та інтересів постраждалої дитини, дитини-кривдника, у тому числі шляхом звернення до суду, представництва прав та інтересів дитини у суді при розгляді питань, пов’язаних із здійсненням актів домашнього насильства, зокрема про видачу обмежувального припису;
  • захист прав та представлення інтересів постраждалої особи, яка є недієздатною особою, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування чи в суді (у разі потреби);
- безпосереднє надання допомоги та захисту постраждалим дітям, дітям-кривдникам, які мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
- вирішення питання щодо отримання соціальних послуг постраждалою особою, яка є недієздатною особою, у разі якщо законного представника такій особі не призначено або законний представник є кривдником чи ухиляється від захисту прав та інтересів такої особи;
- розгляд у порядку, встановленому Сімейним кодексом України, питання про доцільність відібрання дитини або позбавлення батьківських прав стосовно дитини, якщо кривдниками дитини є батьки (усиновлювачі) або один із них;
- порушення перед судом питання про звільнення в установленому законодавством порядку від повноважень опікуна або піклувальника у разі вчинення ними домашнього насильства стосовно недієздатної особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена
- розгляд у порядку, встановленому законодавством, питань про доцільність відібрання дитини в опікуна (піклувальника), прийомних батьків, батьків-вихователів, про звільнення особи від обов’язків опікуна (піклувальника) дитини, розірвання договору про патронат над дитиною, скасування рішення про влаштування дитини до дитячого будинку сімейного типу або до прийомної сім’ї у разі здійснення домашнього насильства стосовно дитини або за участю дитини;
- надання згоди на отримання соціальних послуг постраждалою дитиною, дитиною-кривдником, якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини;
- надання згоди на внесення персональних даних про дитину, яка повідомила про вчинення насильства або є постраждалою особою, до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, якщо батьки, інші законні представники дитини є кривдниками або ухиляються від захисту прав та інтересів дитини;
надання згоди на внесення персональних даних про недієздатну особу, яка повідомила про вчинення насильства або є постраждалою особою, до Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства та насильства за ознакою статі, якщо законний представник такої особи є кривдником або ухиляється від захисту прав та інтересів недієздатної особи;
- влаштування дитини в сім’ю патронатного вихователя у разі неможливості проживання дитини із своїми батьками, іншими законними представниками у зв’язку із вчиненням домашнього насильства стосовно цієї дитини або за її участі.
- влаштування постраждалої особи, яка є недієздатною особою, до закладу соціального захисту у разі, якщо у зв’язку із вчиненням домашнього насильства проживання такої особи в сім’ї чи з опікуном становить загрозу її життю та здоров’ю;
- вжиття заходів для надання недієздатній особі, яка є кривдником, психіатричної допомоги у примусовому порядку у разі, якщо у зв’язку із вчиненням домашнього насильства проживання такої особи в сім’ї чи з опікуном становить загрозу життю та здоров’ю членів сім’ї або опікуна.
  1. До повноважень служб у справах дітей у сфері запобігання та протидії домашньому насильству стосовно дітей серед інших  Закон встановлює:
- розроблення та виконання заходів із захисту прав та законних інтересів постраждалої дитини та законних інтересів дитини-кривдника;
- прийом та розгляд заяв і повідомлень про домашнє насильство стосовно дітей та за участю дітей, у тому числі повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
- інформування постраждалої дитини, її батьків, інших законних представників, якщо вони не є кривдниками дитини, інформування дитини-кривдника, її батьків, інших законних представників про права, заходи та послуги, якими вони можуть скористатися;
 - проведення профілактичної роботи з батьками, іншими законними представниками дитини із запобігання домашньому насильству стосовно дітей та за участю дітей;
- влаштування дитини в центр соціально-психологічної реабілітації дітей, притулок для дітей служби у справах дітей, інші установи для дітей незалежно від форми власності та підпорядкування, в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб, а також здійснення контролю за умовами її перебування та надання допомоги у разі неможливості проживання дитини із своїми батьками, іншими законними представниками у зв’язку із вчиненням домашнього насильства стосовно цієї дитини або за її участі.
  1. Уповноважені підрозділи органів Національної поліції України здійснюють наступні повноваження у сфері запобігання та протидії домашньому насильству з урахуванням міжнародних стандартів реагування правоохоронних органів на випадки домашнього насильства та оцінки ризиків
- виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них;
- прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України;
-  інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;
-  винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників;
-  взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством;
-  здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;
Співробітники поліції мають право проникати до житла особи без вмотивованого рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням вчинюваного акту домашнього насильства, у разі безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи.
  1. До повноважень органів управління освітою у сфері запобігання та протидії домашньому насильству відповідно до компетенції належатьзабезпечення впровадження в навчально-виховний процес питань запобігання та протидії домашньому насильству, методичне забезпечення навчальних закладів з питань запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечення підготовки, перепідготовці, підвищенні кваліфікації фахівців відповідної кваліфікації та галузі знань з метою належного виконання ними функцій із запобігання та протидії домашньому насильству.
  2. До повноважень органів охорони здоров’я у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать:розроблення та затвердження стандарту надання медичної допомоги постраждалим особам або особам, які ймовірно постраждали від домашнього насильства та затвердження порядку проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб.
 Установи і заклади охорони здоров’япід час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству:
- повідомляють уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про виявлення ушкоджень, що могли виникнути внаслідок вчинення домашнього насильства, а в разі виявлення ушкоджень у дитини - також службу у справах дітей;
- у разі виявлення тілесних ушкоджень забезпечують в установленому порядку проведення медичного обстеження постраждалих осіб;
- у разі виявленняушкоджень сексуального характерунаправляють постраждалих осіб на тестування на ВІЛ-інфекцію;
-надають медичну допомогу постраждалим особам з урахуванням індивідуальних потреб;
-  інформують постраждалих осіб про заходи та соціальні послуги, якими вони можуть скористатися.
Спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб функціонують в установленому законодавством порядку за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ, організацій, професійних спілок, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством.Спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб (крім кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей) утворюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства та діють на основі типових положень про спеціалізовані служби підтримки постраждалих осіб, затверджених Кабінетом Міністрів України.
  1. Повноваження загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалихосіб
- прийом і розгляд заяв від постраждалих осіб або їхніх представників про отримання допомоги, зокрема соціальних послуг для осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах;
- інформування місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, уповноважених підрозділів органів Національної поліції України про виявлення фактів домашнього насильства за наявності добровільної поінформованої згоди постраждалих осіб, крім випадків вчинення насильства стосовно дітей та недієздатних осіб або виявлення актів насильства кримінального характеру, коли така згода не вимагається; у разі виявлення факту домашнього насильства стосовно дитини - інформування не пізніше однієї доби служби у справах дітей та уповноважених підрозділів органів Національної поліції України;
- оцінку потреб постраждалих осіб;
- надання постраждалим особам повної та вичерпної інформації про їхні права і можливості отримання ними дієвої допомоги;
- надання відповідно до компетенції постраждалим особам соціальних послуг, медичної, соціальної, психологічної допомоги на безоплатній основі, сприяння наданню правової допомоги, а також забезпечення тимчасового притулку для таких осіб та їхніх дітей у порядку, передбаченому законодавством.
Питаннями координацію діяльності суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильствуhttps://kyivcity.gov.ua/administratsija/struktura/departamenty/departament-sotsialnoji-politykyу місті Києвіздійснює Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Виконання програм і здійснення заходів, спрямованих на запобігання насильству в сім'ї покладено на  Департамент освіти і науки, молоді та спорту Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
 
 

Таксон: