Відеолекторій до Міжнародного Дня пам’яті жертв Голокосту

27 січня у всьому світі відмічається День пам’яті жертв Голокосту. Дата 27 січня була обрана тому, що саме в цей день визволили концтабір Освенцим, який знаходився на території Польщі. Верховна Рада України прийняла 5 липня 2011 року постанову про відзначення щорічно цієї дати в нашій державі. Голокост на Україні – систематичне переслідування та знищення єврейського населення України за ініціативою Німеччини німецькими нацистами та їх союзниками у рамках політики «кінцевого рішення єврейського питання».
Історію неможливо повернути назад. Але необхідно розповісти про неї всю правду.
25 січня 2019 року директором комунального закладу «Великолепетиський районний народний краєзнавчий музей ім. О. І. Ціпко» проведено відеолекторій для учнів Великолепетиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, присвячений Міжнародному Дню пам’яті жертв Голокосту.
Присутнім було продемонстровано авторський фільм Миколи Марченка і молодіжної громадської організації «Дебатний Клуб «Дефарт» «Прояви Голокосту у Херсоні та на Великолепетищині». Фільм складається з трьох частин: 1 – Прояви голокосту у Херсоні; 2 – Трагедія українсько-єврейської родини та 3 – Прояви голокосту на Великолепетищині очима очевидців. Частина 1 побудована на спогадах Бугаєнко Алли Олександрівни, яка в той час проживала в Херсоні, та документальних кадрах. Частина 2 присвячена родині Кутіщевої Олени Борисівни. Її батько, Животінський Борис, через 10 років після смерті її матері одружився на українці Наталії Павловій. Коли під час окупації її чоловіка примушували носити жовту зірку, то і Наталія добровільно нашила собі таку ж. Коли Бориса Животінського забирали на розстріл, то його дружина добровільно розділила його долю. Частина 3 побудована на 8 свідченнях жителів Великолепетиського району.
Що ж стосується знищення євреїв Великолепетищини, то повоєнною комісією було встановлено, що з липня 1942 (до цього часу їх не знищували) по лютий 1944 року в районі було розстріляно 33 єврея.
Перша антиєврейська акція відбулась у Малій Лепатисі. Фашистами розстріляно:
Хаєнко Дора Борисівна 1905 р. н.
Хаєнко Радик 1930 р. н.
Друга антиєврейська акція відбулась у грудні 1942 року. Євреїв виловлювали облавою. Були розстріляні 17 євреїв і дружина-українка Животінського Б. М., яка добровільно розділила його долю:
Аврутін Лев Семенович 1893 р. н.
Аврутіна Бетя Абрамівна 1894 р. н.
Аврутіна Іук Львович
Аврутіна Марія Львівна
Аврутін Роман Львович
Животінський Борис Моісеєвич 1881 р. н.
Животінська (Павлова) Наталія Федорівна
Ольховський Меєр Абрамович 1874 р. н.
Ольховська Софія Павлівна 1874 р. н.
Рабинська Тетяна Моісеївна 1910 р. н.
Рабинська Людмила 1932 р. н.
Рабинська Слава 1941 р. н.
Рогачевський Борис Аронович 1914 р. н.
Рогачевська Рада Наумівна 1889 р. н.
Сас Фаїна Миколаївна 1897 р. н.
Сас Тетяна Іванівна 1929 р. н.
Хайков Ной Наумович 1882 р. н.
Хайкова Ціпа Львівна 1883 р. н.
Місцем розстрілу обрали плодорозсадник колишнього радгоспу «Великолепетиський». Точних даних немає, але, скоріш за все, розстрілювали поліцаї.
Третя антиєврейська акція сталася в лютому 1943 року. Були розстріляні:
Топольникова (Хайкова) Дуся Ноївна
Топольникова Лариса Степанівна 1938 р. н.
Топольникова Світлана Степанівна 1941 р. н.
Брискіна Євгенія 1937 р. н.
Брискіна Любов 1939 р. н.
Біжко
Мігель
Онищенко
Январьова Поліна і її 2-є дітей
Вдалося уникнути розстрілу:
Ольховська Катерина – жителька Херсону, яка опинилася під час окупації у Великій Лепетисі. Переховувалась у куховарки в степу, а коли з`явилися партизани, то стала членом партизанського загону у плавнях поблизу Князе-Григорівки.
Роза (прізвище невідоме).
Хроніка Голокосту – це біль і жах, трагедія, злочин проти людства, який тривалий час був закритим. Вивчення документів, спогадів доводить, що територія України стала своєрідним полігоном, де нацистські нелюди опрацьовували методи «остаточного розв’язування слов’янського питання». Трагедія українських євреїв була не просто частиною катастрофи європейського єврейства у роки Другої світової війни. Вона стала тією сходинкою, переступивши яку нацисти остаточно забули, що народилися людьми і перетворились на звірів.
Та нажаль сьогодні, коли наша Батьківщина знаходиться у стані війни, сіяння національно-релігійної ворожнечі стало складовою антиукраїнської інформаційної пропаганди. Нашим ворогам вигідно вирощувати комплекси меншовартості українців, подавати нас смішними або дикими варварами, сіяти в нашій багатонаціональній українській родині ворожнечу.
Ми всі, хто живе на Українській землі, незалежно від мови, релігії, національного походження повинні розуміти, що збереження історичної пам’яті – це одна з запорук того, що нам вдасться попередити нову трагедію подібну до Голокосту.

Категорії статті РДА: