ВІН БУВ НАШИМ УЧНЕМ…

За рідну домівку поклали життя вірні діти,

Герої, що завжди залишаться в наших серцях,

За землю, за матір. Зробили, що мали зробити

Герої не гинуть, герої живуть у піснях.

Дмитро Славич

 

Цей вересневий день 1989 року надовго запам’ятався жителям Рубанівки – гостинно відкрила свої двері школа-новобудова № 2. Серед інших першокласників стояв і невисокий чорнявий хлопчик з розумними, темними, мов вишенька, очима – Сашко Стрелюк. «Усі роки навчання в початковій школі Сашко був відмінником. Дуже кмітливий, активний, завжди  брав участь у всіх конкурсах, змаганнях. А ще захищав слабших, стояв за правду. Відчувався у ньому якийсь особливий стержень – як у дорослої людини,» - згадує перша вчителька Сашка Стасенко Ніна Іванівна.

І ось Сашко вже п’ятикласник. Часом бешкетує, як всі хлопці, але завжди старанний, розумний, кмітливий, прагне пізнати навколишній світ. Класний керівник Карпачова Марія Петрівна згадує: «Сашко дуже багато читав книг про природу, рослини, тварин і часто на уроці повідомляв нам дуже цікаві факти».

«А ще любив сперечатися, відстоювати власну думку про вчинки літературних героїв, завдяки чому уроки літератури перетворювалися в гарячі дискусії,» - ділиться спогадами вчитель російської мови та літератури Чеброва Тамара Олександрівна.

А ще Сашко дуже любив спорт, брав участь у всіх шкільних та районних змаганнях, здобув багато перемог з легкої атлетики. Однокласниця Ольга Москальова (Дуброва) розповідає:  «Ми всім класом вболівали за Сашка, коли він приймав участь у шкільному військово-патріотичному конкурсі «Ну-мо, хлопці!», де впевнено зайняв І місце. Нас  вразило те, що він отримував перемоги не тільки в силових, а й в інтелектуальних  конкурсах, де потрібні були знання з історії України, рідного села, військової справи. А ще він дуже любив творчість Віктора Цоя. Йому імпонував бунтарський дух його пісень. Навіть зовнішньо він намагався наслідувати улюбленого співака».

Директор школи Єрохіна С.І. пам’ятає, як до школи надійшов лист від командування військової частини А 0279: «Ми висловлюємо щиру подяку педагогічному колективу школи за патріотичне і фізичне виховання колишнього учня вашої школи Стрелюка Олександра Олександровича, який самовіддано несе військову службу та є взірцем для інших».

Однокласник і товариш по службі Жиронкін Віталій згадує: «Мені поталанило нести військову службу в селі Перевальному (Крим) разом із Сашком. Ми часто згадували рідне село, школу, вчителів, однокласників, свої родини, мріяли про світле майбутнє та навіть не здогадувалися про те, що через декілька років Олександр героїчно загине, захищаючи рідну землю, і на кладовищі,  що розташоване недалеко від школи, з’явиться свіжа могила, в якій знайде свій останній притулок мій однокласник і друг».

…Сьогодні за партами нашої школи сидять зовсім інші хлопчаки. Їм доводиться дорослішати і мужніти в час, коли на Україні йде війна. Саме для них назавжди залишиться зразком мужності, героїзму, вірності Батьківщині-Україні  наш учень – Олександр Стрелюк.