Вогонь скорботи в серці навіки!

1932-1933 роки... Найчорніший час між чорними часами в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої землі- українського.
Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни в самому центрі цивілізованої Європи - в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?! Що це було?!   Ці питання протягом десятиліть тривожили світову громадськість. Зараз ми знаємо, як це сталося і що це було. Це був геноцид! Це була безкровна, людоморська війна тоталітарної системи проти українського народу. 
У фойє районного будинку культури з 23 по 26 листопада  2018  року працівниками КЗ «Великолепетиська районна дитяча бібліотека» та «Великолепетиська центральн6а районна бібліотека ім. Семашка» та  КЗ «Великолепетиський районний краєзнавчий музею ім. О. І. Ціпко» проводилася акція «Ангели пам’яті» та розміщена виставка літератури та документів зі спогадами очевидців, що стосується подій Голодомору 1932-1933 років.
23 листопада в малому залі Великолепетиського районного Будинку культури відбулася година скорботи з вшанування 85-х роковин  пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років «Вогонь скорботи в серці навіки!».
Ведучі заходу, Олена Шеховцова та Наталія Дмитренко, нагадали всім про ті страшні муки та переживання українського народу.
Голова районної державної адміністрації Віремейчик Анатолій Миколайович висловив співчуття всім сім’ям, яких доторкнулася жахлива рука Голодомору та закликав всіх пам’ятати про страшні сторінки історії нашої України.
Всі присутні переглянули  документальний фільм «Незраджена пам’ять. Фільм 3», прокоментував  його Марченко Микола Миколайович, директор районного народного краєзнавчого музею ім.О. І. Ціпко, який  був  у витоків створення цього фільму. У фільмі учні Великолепетиської ЗОШ І-ІІІ ступенів № зібрали факти та свідчення очевидців трагічних подій 1932-1933 років по  Великолепетиському  району.
Хвилиною мовчання присутні вшанували мільйони українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським режимом у 1932 – 1933 роках.
По закінченню заходу всі присутні пом’янули душі загиблих святим  скарбом – шматочком хліба та  пройшли до Свято-Миколаївської церкви, де  відбулась панахида за померлими від голоду у 1932-1933 роках та поклали квіти та запалили свічки  памяті біля пам’ятного знаку жертвам Голодоморів.
Озиратися у минуле треба кожному. Людина живе не в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле.
Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу, отож, озиратися треба, щоб поплакати, бо це - каяття. А головне – щоб зрозуміти. 

 

Категорії статті РДА: